Біохімічна сторона кохання дотепер залишається маловивченою. Вчені дотеменно не знають, що відбувається в організмі, коли людина закохується. Італійським нейрофізіологам вдалося значно просунутися у вивченні романтичних почуттів: вони з'ясували, що всю гаму відчуттів на початку бурхливої закоханості визначає один-єдиний нейротрофний білок.
Про відкриття повідомляє агентство «Генотерра» з посиланням на квітневий номер 2006 року журналу Psychoneuroendocrinology. Дослідження завершилося в серпні 2005-го, але публікація всіх подробиць тільки готується до друку.
Фізіологи з університету Павії відібрали 58 чоловік із числа тих, хто нещодавно закохався. На першій фазі відбору залишилися тільки здорові фізично та психічно, без залежності від нікотину або яких-небудь лікарських препаратів люди приблизно однакового віку, зі схожим рівнем освіти. Потім їх оцінили по шкалі пристрасності і відсіяли всіх, хто набрав менше 85 очка з 135 можливих. Відібраних респондентів порівнювали із двома контрольними групами, у першу групу ввійшли самотні люди, у другу – ті, що знаходяться в тривалих любовних відносинах.
У випробуваних із всіх трьох груп взяли кров на аналіз, щоб визначити рівень білків-нейротрофинів, зокрема фактора росту нервів, у крові.
У закоханих рівень фактора росту нервів на 52% перевищив той же рівень у самотніх людей і людей, що знаходяться в стійкому любовному зв'язку (у середньому 227 пікограмів на мл проти, відповідно, 123 і 149 пікограмів на мл).
Причому чим сильніше була пристрасть у респондентів, тим вище піднімався рівень фактора росту нервів (самі вчені оцінили кореляцію як «істотну»). Концентрація інших нейротрофинів у всіх трьох груп майже не відрізнялася.
Після закінчення 12-24 місяців з початку дослідження в 39 чоловік, які продовжували підтримувати відносини з колишнім об'єктом романтичних почуттів, із числа первинних 58 закоханих повторно забрали кров і провели повторну оцінку по шкалі пристрасності. Рівень страсті і концентрація білка - фактора росту нервів у всіх досліджуваних пропорційно зменшилися й збіглися з показниками двох контрольних «звичайних» груп.
Учені прийшли до висновку, що гормональні зміни, викликані напливом бурхливих почуттів, виявилися зворотними.
Фактор росту нервів не тільки регулює ряд емоційних переживань та аспектів поводження на перших стадіях закоханості, але й викликає почуття тривоги, поліпшує роботу серця і підвищує чутливість до болю. Так, у збудженій або ушкодженій тканині рівень ФРН помітно зростає - тобто виражена «любовна лихоманка» є ніяк не метафорою, а точним медичним терміном. Продукування фактора росту нервів у підвищеній кількості, зокрема, придушує ріст волосся - тим часом, у ряді країн лисі чоловіки вважаються особливо велелюбними. Облисіння звичайно пробують лікувати моноксидилом, що знижує рівень ФРН у крові. Такі спостереження в сукупності, як вважають італійські фізіологи, відкривають пряму дорогу до потенційного медикаментозного втручання в любовну сферу й, можливо, дозволять згодом створити «ліки від кохання» на основі виявленої дії фактора росту нервів.
Ліки допомогли б згладити біль при втраті коханого і уникати любовних шаленостей і необдуманих вчинків, властивих закоханим.
Декількома роками раніше вчені Джорджтаунського університету змогли ідентифікувати ген вірності. У результаті проведеної в 2001-2004 роках серії експериментів на мишах дослідники спочатку виявили гормон моногамії - вазопрессин, а потім і ген, відповідальний за його вироблення.
Дослідників зацікавив той факт, що два родинних види польових мишей зовсім по-різному будують своє сімейне життя. Якщо самці Microtus ochrogaster однолюби, то самці Microtus pennsylvanicus, навпроти, яскраво виражені прихильники полігамного способу життя. Вазопрессин виробляється під час сексу, потім його вловлюють рецептори V1a у мозку і активізують «систему нагороди», що міцно зв'язує почуття щастя з даним конкретним партнером.
Саме по собі наявність вазопрессину ще нічого не вирішує. Але якщо в мозку знижена кількість сприймаючих його рецепторів, як у самців Microtus pennsylvanicus, то почуття прихильності не виникає і миші схильні шукати собі все нових і нових партнерок.
Коли ж їм вводили ген, що стимулює розвиток V1a, миші різко змінювали поводження і займалися сексом тільки з однією самкою, ігноруючи всіх інших. Вазопрессин використовується в лікувальній практиці звичайно як засіб проти неконтрольованого сечовипускання в людей; крім того, деякі вчені думають, що з ним зв'язане таке захворювання, як аутизм. Існування в людей аналогічного механізму моногамії, що запускається вазопрессином, передбачається, але поки не доведено.
|
ua 
ru 
|
Пошук...
|
Сайт відкрито 14.12.2005
